З нагоди Всеукраїнського дня працівників культури та майстрів народного мистецтва розповімо історію Зимноводівської публічної бібліотеки.
На початку 1930-х років почалось будівництво «Domu Narodowego», яке завершилося у 1934 році.
Молодь села й старші люди сходилися в Народний дім на різні заходи.
Збиралися в основному на другому поверсі, де читали газети, слухали новини, й ті, хто вмів читати – позичали книги зі сільської бібліотеки додому.
Не збереглись документи, які б засвідчували, хто був першим бібліотекарем, скільки було книг у фонді бібліотеки, оскільки майже все населення села було переселено в Польщу.
Починаючи з 1947-1948 років у селі завирувало справжнє українське життя. Особливо активне воно було в Народному домі.
В одній з кімнат на другому поверсі розмістили сільську бібліотеку. Сюди активісти приносили газети, книги та часописи. А у 1951 році з Брюхович (Зимна Вода тоді належала до Брюховицького району) надійшли перші книги для сільської бібліотеки. Бібліотека отримала офіційний статус і працівника – бібліотекаря.
Прізвище першої бібліотекарки не збереглось ні в документах, ні в кого в пам’яті. Старожили пам’ятають, що вона була старенькою і працювала недовго. Після неї в бібліотеку прийшла працювати молода дівчина з сусіднього села – Полякова Тамара Петрівна. Вона почала наводити лад з книгами та в приміщенні. Після заміжжя пані Тамарі довелось залишити улюблену роботу.
На зміну їй у 1957 році прийшла Софія Степанівна Пилипчук. 41 рік вона віддала бібліотечній справі. Приїхала пані Софія в наше село у 1950 році з Тернопільщини. Родина Софії Степанівни (дівоче прізвище Маковецька) були переселені з села Ріплин, що на Ярославщині. ЇЇ брат працював завідувачем Народного дому, а з 1953 року керував аматорським драматичним гуртком.
На той час Народний дім і бібліотека стали активним культурним осередком села.
Софія Степанівна постійно популяризувала твори українських класиків, робила різноманітні вистави, літературні ранки, конкурси, вікторини. Вчила любити й берегти книгу. У бібліотеці було завжди людно і гамірно. Вона віддавала бібліотеці всю свою душу, дорожила кожною книгою, добилася перенесення бібліотеки з темної кімнати у дві світлі, де вже можна було зробити й книжкові виставки та читальний зал.
Пані Софія дуже любила своїх читачів, але з роками почала відчувати втому. Вона приглядалася до своїх читачів, шукаючи собі заміну. Найбільше їй подобалася молода скромна дівчина Ярина Панько.
У 1996 році Ярина стала студенткою Львівського училища культури, вивчаючи бібліотечну справу. На роботу дівчина прийшла після закінчення другого курсу в липні 1998 року.
Пропрацювала в бібліотеці понад 10 років!
Пізніше в бібліотеці працювали: Наталя Олинець, Ілона Гулієва, Галина Додатко та Іванна Гримак. Усі вони доклали багато зусиль, аби бібліотека стала такою, якою вона є зараз – сучасною та комфортною.
Зараз директором бібліотеки є Світлана Павук, яка продовжує працювати над розвитком і популяризацією Зимноводівської публічної бібліотеки.
Сьогодні Зимноводівська бібліотека має привабливий вигляд, книжковий фонд налічує понад 4 тисячі книг. Книгозбірня постійно оновлюється, надходить багато сучасних книг для дітей і дорослих, часто відбуваються різноманітні заходи, зустрічі з поетами та письменниками, різними цікавими людьми.
До Зимноводівської публічної бібліотеки ще належать три філії: бібліотека-філія с. Суховоля (бібліотекар Тарас Владиш), бібліотека-філія с. Холодновідка (бібліотекар Дарія Савик), бібліотека – філія с. Скнилів (бібліотекар Тетяна Процик).
Працівники бібліотек нашої громади працюють над тим, аби в книгозбірнях вирувало життя та наші читачі завжди хотіли сюди повернутися.